Поиск

Основания деятельности Центра (Законодательство)

КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ

Стаття 17. Захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

  • Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
  • Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.
  • Збройні Сили України та інші військові формування ніким не можуть бути використані для обмеження прав і свобод громадян або з метою повалення конституційного ладу, усунення органів влади чи перешкоджання їх діяльності.
  • Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
  • На території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом.
  • На території України не допускається розташування іноземних військових баз.

Стаття 65. Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов’язком громадян України.

  • Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Закон України

«Про інформацію»

Стаття 5. Право на інформацію

  1. Кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.
    Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Стаття 11. Інформація про фізичну особу

  1. Інформація про фізичну особу — відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.
  2. Не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров’я, а також адреса, дата і місце народження.
    Кожному забезпечується вільний доступ до інформації, яка стосується його особисто, крім випадків, передбачених законом.

Стаття 20. Доступ до інформації

  1. За порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом.
  2. Будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом.

Стаття 21. Інформація з обмеженим доступом

  1. Інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація.
  2. Конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб’єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом.
    Відносини, пов’язані з правовим режимом конфіденційної інформації, регулюються законом.
  3. Порядок віднесення інформації до таємної або службової, а також порядок доступу до неї регулюються законами.
  4. До інформації з обмеженим доступом не можуть бути віднесені такі відомості:
    1) про стан довкілля, якість харчових продуктів і предметів побуту;
    2) про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні ситуації, що сталися або можуть статися і загрожують безпеці людей;
    3) про стан здоров’я населення, його життєвий рівень, включаючи харчування, одяг, житло, медичне обслуговування та соціальне забезпечення, а також про соціально-демографічні показники, стан правопорядку, освіти і культури населення;
    4) про факти порушення прав і свобод людини і громадянина;
    5) про незаконні дії органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб;
    6) інші відомості, доступ до яких не може бути обмежено відповідно до законів та міжнародних договорів України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Стаття 28. Неприпустимість зловживання правом на інформацію

  1. Інформація не може бути використана для закликів до повалення конституційного ладу, порушення територіальної цілісності України, пропаганди війни, насильства, жорстокості, розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, вчинення терористичних актів, посягання на права і свободи людини.

Стаття 29. Поширення суспільно необхідної інформації

  1. Інформація з обмеженим доступом може бути поширена, якщо вона є суспільно необхідною, тобто є предметом суспільного інтересу, і право громадськості знати цю інформацію переважає потенційну шкоду від її поширення.
  2. Предметом суспільного інтересу вважається інформація, яка свідчить про загрозу державному суверенітету, територіальній цілісності України; забезпечує реалізацію конституційних прав, свобод і обов’язків; свідчить про можливість порушення прав людини, введення громадськості в оману, шкідливі екологічні та інші негативні наслідки діяльності фізичних або юридичних осіб тощо.

 

Закон України

«Про боротьбу з тероризмом»

Стаття 3. Основні принципи боротьби з тероризмом

  • Боротьба з тероризмом ґрунтується на принципах: законності та неухильного додержання прав і свобод людини і громадянина;
  • комплексного використання з цією метою правових, політичних, соціально-економічних, інформаційно-пропагандистських та інших можливостей; пріоритетності попереджувальних заходів;
  • невідворотності покарання за участь у терористичній діяльності;
  • пріоритетності захисту життя і прав осіб, які наражаються на небезпеку внаслідок терористичної діяльності;
  • поєднання гласних і негласних методів боротьби з тероризмом;
  • нерозголошення відомостей про технічні прийоми і тактику проведення антитерористичних операцій, а також про склад їх учасників;
  • єдиноначальності в керівництві силами і засобами, що залучаються для проведення антитерористичних операцій;
  • співробітництва у сфері боротьби з тероризмом з іноземними державами, їх правоохоронними органами і спеціальними службами, а також з міжнародними організаціями, які здійснюють боротьбу з тероризмом.

 

Стаття 6. Повноваження інших суб’єктів, які залучаються до боротьби з тероризмом

  • Суб’єкти, які залучаються до боротьби з тероризмом, у межах своєї компетенції здійснюють заходи щодо запобігання, виявлення і припинення терористичних актів та злочинів терористичної спрямованості; розробляють і реалізують попереджувальні, режимні, організаційні, виховні та інші заходи;
  • забезпечують умови проведення антитерористичних операцій на об’єктах, що належать до сфери їх управління; надають відповідним підрозділам під час проведення таких операцій матеріально-технічні та фінансові засоби, засоби транспорту і зв’язку, медичне обладнання і медикаменти, інші засоби, а також інформацію, необхідну для виконання завдань щодо боротьби з тероризмом.

Закон України

«Про захист персональних даних»

Стаття 2. Визначення термінів

згода суб’єкта персональних даних — будь-яке документоване, зокрема письмове, добровільне волевиявлення фізичної особи щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки;

  • знеособлення персональних даних — вилучення відомостей, які дають змогу ідентифікувати особу;
  • обробка персональних даних — будь-яка дія або сукупність дій, здійснених повністю або частково в інформаційній (автоматизованій) системі та/або в картотеках персональних даних, які пов’язані зі збиранням, реєстрацією, накопиченням, зберіганням, адаптуванням, зміною, поновленням, використанням і поширенням (розповсюдженням, реалізацією, передачею), знеособленням, знищенням відомостей про фізичну особу;
  • персональні дані — відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована;

…..
Стаття 6. Загальні вимоги до обробки персональних даних
6. Не допускається обробка даних про фізичну особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Стаття 7. Особливі вимоги до обробки персональних даних

    1. Забороняється обробка персональних даних про расове або етнічне походження, політичні, релігійні або світоглядні переконання, членство в політичних партіях та професійних спілках, а також даних, що стосуються здоров’я чи статевого життя.
  • Положення частини першої цієї статті не застосовується, якщо обробка персональних даних:

1) здійснюється за умови надання суб’єктом персональних даних однозначної згоди на обробку таких даних;

7) стосується обвинувачень у вчиненні злочинів, вироків суду, здійснення державним органом повноважень, визначених законом, щодо виконання завдань оперативно-розшукової чи контррозвідувальної діяльності, боротьби з тероризмом;

8) стосується даних, які були оприлюднені суб’єктом персональних даних.

КРИМІНАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

Стаття 396. Приховування злочину

1. Заздалегідь не обіцяне приховування тяжкого чи особливо тяжкого злочину — карається арештом на строк до трьох місяців або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.

2. Не підлягають кримінальній відповідальності за заздалегідь не обіцяне приховування злочину члени сім’ї чи близькі родичі особи, яка вчинила злочин, коло яких визначається законом.

Конвенция о защите частных лиц в отношении автоматизированной
обработки данных личного характера.

(Страсбург, 28 января 1981 г.)

Статья 9 Исключения и ограничения

1. Не допускается никакое исключение из статей 5, 6 и 8 настоящей Конвенции, кроме как в рамках, определенных настоящей статьей.

2. Можно отступить от положений статей 5, 6 и 8 настоящей Конвенции, когда такое отклонение, предусмотренное законодательством Стороны, составляет необходимую меру в демократическом обществе:

a) при защите безопасности государства, общественной безопасности, денежного обращения государства или при подавлении уголовных правонарушений;

b) при защите лицом, о котором идет речь, прав и свобод других.

3. Ограничения в правах, указанных в пунктах b), с) и d) статьи 8, могут быть предусмотрены законодательством для автоматизированных картотек данных личного характера, используемых для статистических или научных целей, когда нет риска вторжения в частную жизнь лица.

Статья 5
 Качество данных
К данным личного характера, как объекту автоматизированной обработки, относятся следующие данные:
a) полученные и обработанные законным путем;
b) зарегистрированные с определенной и законной целью и не используемые вразрез с этой целью;
c) адекватные назначению регистрации;
d) точные и, в случае необходимости, подлежащие обнародованию;
е) сохраняемые в такой форме, которая позволяет идентифицировать необходимых лиц, и в течение такого срока, который
не превышает срок регистрации поставленной цели.
Статья 6
 Особые категории данных
Данные личного характера, отражающие расовое происхождение, политические убеждения, религиозные верования или другие
принципы, а также относящиеся к здоровью или сексуальной жизни, подлежат автоматической обработке только в том случае,
если внутреннее право предоставляет надлежащие гарантии. То же самое относится к данным личного характера, связанным с
уголовным осуждением.
Статья 8
 Дополнительные гарантии для лица
Любое лицо должно иметь возможность:
а) узнать о существовании автоматизированной картотеки данных личного характера, ее цели, а также личность,
местонахождение и принцип назначения владельца картотеки.
b) получить в подходящее время, через любой срок и без особых затрат подтверждение наличия или отсутствия в
автоматизированной картотеке данных личного характера, к нему относящихся, а также получить эти данные в надлежащей форме;
c) требовать в случае необходимости исправления или стирания данных, если они были обработаны с нарушением
положений внутреннего законодательства и принципов, заключенных в статьях 5 и 6 настоящей Конвенции;
d) обратиться к следующей инстанции, если не был получен ответ на запрос о подтверждении, выдаче, исправлении или
стирании, как это было указано в пунктах b) и c) настоящей статьи.